Загальні положення чинного в Україні законодавства стосовно розгляду і вирішення скарг та інших звернень. Терміни розгляду звернень.

1234

Тема 13: Робота із зверненнями громадян.

План

1. Загальні положення чинного в Україні законодавства стосовно розгляду і вирішення скарг та інших звернень. Терміни розгляду звернень.

2. Порядок оскарження громадянами, підприємствами, установами та організаціями рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб.

3. Розгляд і вирішення скарг, заяв, інших звернень при їх надходженні до митних органів і судових інстанцій.

4. Відповідальність митних органів та їх працівників за порушення законодавства про звернення фізичних і юридичних осіб.

Література:

1.Конституція України.2.Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 рокуN 393/96-ВР.3.Постанова КМУ від 14 квітня 1997 р. N 348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності,в засобах масової інформації».4.Наказ Держмитслужби від 14.09.2009 N 855«Про затвердження Порядку розгляду звернень та особистого прийому громадян у Державній митній службі України,інших митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях».

Загальні положення чинного в Україні законодавства стосовно розгляду і вирішення скарг та інших звернень. Терміни розгляду звернень.

Стаття 1. Звернення громадян (Закон України «Про звернення громадян») Громадяни України мають право звернутися до органів державної
влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Велика кількість конфліктів і непорозумінь, що відбувається в галузі митної справи між суб'єктами митного права, зокрема між митними органами, їх офіційними представниками та юридичними і фізичними особами, які причетні до зовнішньоторговельної діяльності, потребує юридичної допомоги в їх вирішенні. Для цього правознавцям і пересічному громадянинові необхідні знання конституційного, митного, кримінального та адміністративного права в межах регулювання законних прав і свобод громадянина, фізичної та юридичної особи.


Суспільна практика виділила в окремий вид діяльності роботу по розв'язанню правових конфліктів між митниками та громадянами, між митними органами та юридичними особами. Ця робота пов'язана з розглядом звернень і скарг громадян на протиправні (з погляду фізичних та юридичних осіб) дії митних органів та їх посадових осіб. Для розв'язання конфліктів і непорозумінь необхідне владне втручання вищих митних структур або відповідних судових та інших державних органів.




Вирішення правових конфліктів у галузі митної справи безпосередньо зачіпає інтереси громадянина, суспільства і держави, тому в лекції зроблена спроба якомога повніше розглянути технологію вирішення конфліктів з використанням матеріалів практичної діяльності підрозділів центрального апарату митної служби України.


Дотримання прав і свобод кожної людини — одне із найголовніших завдань нашої держави. Недотримання цих прав і свобод з боку посадових осіб органів державної влади віднесено законодавством до неправомірних проявів, котрі залежно від конкретних обставин кваліфікуються як негативний службовий вчинок чи злочин, скоєний при виконанні службових обов'язків.

Конституції України гарантує захист прав і свобод людини і громадянина, а також його право на оскарження, у тому числі через суд, неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади.
Такі ж гарантії надаються законодавством підприємствам, установам і організаціям незалежно від форми власності та підпорядкування.

Кожний громадянин (фізична особа), підприємство, установа або організація (юридична особа) мають право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і законні інтереси від порушень та інших протиправних посягань.


Конституція України вказує на те, що всі громадяни мають право надсилати індивідуальне чи колективне звернення до органів державної влади, їх посадових осіб, які зобов'язані розглянути звернення і надати відповідь у встановлений законом строк.


Обмеження прав і свобод людини і громадянина не допускаються, крім випадків, передбачених Конституцією України.


Питання практичної реалізації громадянами наданого їм Конституцією права шляхом оскарження домагатися відновлення своїх прав і свобод у випадках порушення регулюються чинним в Україні законодавством, зокрема Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.

Якщо донедавна різні аспекти-роботи, пов'язаної із розглядом та вирішенням скарг і заяв громадян, мали достатньо чітку законодавчу регламентацію лише по адміністративних і кримінальних справах, а також при позовному провадженні у суді, то з виданням Закону «Про звернення громадян» для останніх відкрилися додаткові можливості відстоювати свої права та інтереси у випадках їх порушень, спираючись на цей Закон.

Положення Закону обов'язкові для всіх органів державної влади, отже і для митних органів України та їх посадових осіб. На його основі був розроблений порядок «Про затвердження Порядку розгляду звернень та особистого прийому громадян у Державній митній службі України,інших митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях», затверджений наказом Держмитслужби від 14.09.2009 N 855.

Поняття «звернення громадян»

Поняття «звернення громадян» іноді тлумачиться надто вільно і широко. Однак не на всі звернення поширюється дія Закону. Законодавець під зверненням (ст. 3) розуміє будь-які викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Розглянемо кожну з цих складових.

Пропозиція– не тільки те, що пропонується чиєїсь увазі, виноситься на обговорення, розгляд і таке інше. З правової точки зору, пропозиція – це звернення громадян, де висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб. Тобто, такі пропозиції, що мають громадський інтерес і значення, а їх реалізація дає змогу вдосконалити суспільні відносини, впливати на них.

У зверненнях-зауваженнях висловлюються думки, міркування, судження щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших галузей, сфер діяльності держави і суспільства. Звернення-зауваження може містити й докір, закид, вказівку на помилки у роботі органів виконавчої влади, поведінку посадових, службових осіб тощо.

Заява– це, як правило, письмове звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки у діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлення дмки щодо поліпшення їх діяльності. Заява, що подається на ім’я офіційної особи, установи чи організації, оформлюється за певними правилами.

Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за собою відповідного стутусу, прав чи свобод тощо.

Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушення діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів і органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об’єднань громадян, підприємств, посадових осіб.

Скарги займають найбільший відсоток серед звернень громадян. Це пояснюється не тільки глибокою економічною кризою, різким погіршенням становища громадян, низькою ефективністю діяльності органів виконавчої влади в усуненні негативних явищ у соціально-економічній сфері, але й невмінням, а іноді й небажанням посадових осіб, державних службовців вислухати людини, глибоко вникнути в суть порушених нею питань, захистити її права та законні інтереси.

Звернення, незалежно від його виду (пропозиція, заява чи скарга), може бути усним – викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі чи письмовим – надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Якщо питання, щодо яких може бути подана пропозиція чи заява, законодавцем чітко не окреслені, то рішення, дії чи бездіяльність, на які громадянином може бути подана скарга, регламентовані статею 4 Закону. Вона дає вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені у випадку, якщо:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина обов’язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Загальним правилом є те, що оскаржувальні рішення, дії чи бездіяльність мають бути в сфері управлінської діяльності, а також забороняється направляти скарги для розгляду тим органам і посадовим особам, дії, бездіяльність чи рішення яких оскаржуються.

Звернення (письмове чи усне) повинно відповідати вимогам, передбаченим Законом. Стаття 5 передбачає вимоги, які є обов’язковими для звернення, і їх недотримання тягне за собою правові наслідки, а саме: повернення звернення заявникові з відповідними роз’ясненнями протягом десяти днів з дня надходження. Для уникнення такої ситуації заявникові необхідно:

1) адресувати звернення тим органам, установам, підприємствам, організаціям чи посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненні питань;

2) вказати у зверненні своє прізвище, ім’я, по батькові, місуе проживання;

3) викласти у зверненні суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, щаяви чи скарги, прохання або вимоги;

4) підписати письмове звернення особисто із зазначенням дати.

Якщо звернення оформлено не належним чином, тобто без дотримання цих вимог, воно повертається заявникові з відповідним роз’ясненням не пізніше 10 днів від дня його надходження. У випадку, коли воно надіслано не тому адресату, до чиєї компетенції належить вирішення порушених у ньому питань, воно у п’ятиденний термін пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється автору звернення. Разом з тим, Законом забороняється відмовляти у прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання громадянина, незнання мови звернення.

Зрозуміло, що оформлені належним чином і подані у встановленому порядку звернення підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду. Навпаки, письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого не можна встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. У цьому випадку не має значення – задовольняє прийняте рішення заявника чи ні. Не підлягають розгляду звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Законом забороняється переслідувати громадян за критику у зверненнях органів державної влади, посадових осіб, а також у той чи інший спосіб примушувати будь-кого до подання власного чи підписання колективного звернення або участі в акціях на його підтримку. Забороняється також розголошувати відомості про автора звернення без його згоди.

Необхідно враховувати, що дія Закону «Про звернення громадян» охоплює не всі звернення. Зокрема, його сфера застосування не поширюється на категорії звернень (заяв і скарг) громадян, порядок розгляду яких встановлено відповідними статтями Кримінального та Цивільного процесуального кодексів. А також Кодексом законів про працю України. Не підлягають також розгляду звернення військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ і державної безпеки, що стосуються їх службової діяльності. Дія Закону не поширюється на розгляд скарг на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів, оскільки для таких звернень передбачено розгляд у судовому порядку.


5024217328597534.html
5024249539605548.html
    PR.RU™